Розділити
всю Землю на 24 годинні пояси по 15 градусів у кожному, а за нульову
лінію взяти Гринвичский меридіан - середину нульового пояса запропонував
канадський інженер-зв'язківець Сендфорд Флемінг (Sandforf Flemming, 1827-1915).
Усередині пояса час приймається всюди однаковим, а на границі переводять
стрілки на годину вперед або назад. Це рішення дозволяло значно спростити
розрахунок тимчасових виправлень: різниця між двома годинними поясами завжди
залишалася кратною цілій годині. При цьому відхилення від природного
сонячного часу не повинне було перевищувати 30 хвилин. В 1883 р.
ідею Флемінга прийняло правительство США, а в 1884 р. на міжнародної
конференції у Вашингтоні 26 країн підписали угоду про часові пояси й
поясний час. Було вирішено, що границі поясів не обов'язково повинні
проходити строго по меридіанах - з метою зручності вони погодяться з
державними й адміністративними границями. Тому в деяких регіонах,
які живуть за поясним часом, відхилення часу від сонячного може досягати
години й більше. У наші дні більша частина світу живе саме за поясним часом -
просто тому, що це зручно.
Наступним кроком стала ідея літнього й зимового часу.
Уперше вона була висловлена лондонським підрядником Вільямом Уиллеттом
(William Willett) у статті "Про розтринькання денного світла"
(The Waste of Daylight), що буда опублікована в 1907 р. Уиллетт пропонував
переводити час на 20 хвилин уперед щонеділі квітня,
а потім відігравати різницю назад у вересні, і
стверджував, що це дозволить країні зменшити витрати на висвітлення. Він міркував
у такий спосіб: так вже склалося, що в літню пору міські жителі
встають і йдуть на роботу, коли вже розвидніло, а лягають затемна, через що їм
доводиться витрачати зайві гроші на висвітлення своїх будинків у темний час
доби. Чому б улітку не зрушити стрілки небагато вперед - так, щоб час
підйому змістився ближче до світанку? Ідея Уиллетта була реалізована
британським правительством в 1916 р. Досить швидко англійці прийшли до схеми з
одноразовим переведенням стрілок на одну годину. Після закінчення Першої світової
їхній досвід стали поступово переймати інші держави, що побачили в сезонному
переведенні стрілок непогану можливість заощадити. Зараз по системі
літній-зимовий час живе більше 80 країн світу. Синім кольором на карті відзначені країни,
що використовують перехід на літній час; жовтогарячим - країни, у яких скасовано
літній час; темно-червоним - країни, які не використовують перехід на літній
час.
А в тим часом у нас...
Тим часом царська Росія йшла своїм унікальним шляхом. До революції вся Росія жила
за сонячним часом - просто тому, що можливий перехід до
поясної системи сприймалося царським правительством як "потрясіння
основ" і "попрання святої самобутності".
Після Жовтневої революції, 8 лютого 1918 р., поясний розподіл було
уведено декретом Ради Народних Комісарів "з метою встановлення
одноманітного з усім цивілізованим світом рахунку часу протягом доби,
що зумовлює на всій земній кулі ті самі показання годин у хвилинах і
секундах і значно спрощує реєстрацію взаємин народів,
суспільних подій і більшості явищ природи в часі".
Декретом правительства від 16 червня 1930 р. стрілки всіх годинників на території
Радянського Союзу були переведені на годину вперед. Утворився декретний час,
введення якого дозволило заощадити електроенергію. Термін дії
декретного часу був установлений "до скасування" - до 1981 г.
Постановою Ради Міністрів 1 квітня 1981 р. стрілки годинників перевели
ще на годину вперед. Таким чином, літній час виявився вже на дві години
поперед поясного. Протягом десяти років на зимовий період стрілки годин
приділялися на годину назад у порівнянні з літнім часом, а влітку знову
верталися на місце.
У березні 1991 р. декретний час було скасовано. Випередження на дві години вперед
було скасовано. Ми перейшли на систему відліку літній - зимовий час. Тепер
узимку використовується поясний час, а влітку годинник переводиться на 1 годину вперед.
Літній час
Уводиться в багатьох країнах на літній період з метою економії
паливно-енергетичних ресурсів; випереджає поясний час на одну годину.
Зазвичай літній час уводиться з кінця передостаннього тижня березня до кінця
передостаннього тижня жовтня.
Поясний час
Середній сонячний час, обумовлений для 24 основних географічних
меридіанів, що відстоять на 15 градусів по довготі. Поверхня Землі розділена
на 24 годинні пояси (з номерами від 0 до 23), у межах кожного з
яких поясний час збігається з часом у основному меридіані, по проходить через
цей пояс. Поясний час у суміжних поясах різниться на 1 годину.
Рахунок поясів ведеться із заходу на схід. Основним меридіаном нульового пояса
є Гринвічський меридіан. Різниця (у годинниках) між
поясним часом якого-небудь пояса й всесвітнім часом дорівнює номеру
пояса. Поясний час деяких поясів має власну назву, наприклад, поясний час
нульового пояса називають західноєвропейським.
Нижче наведені часові пояси (по UTC) для різних країн світу.
Розділити
всю Землю на 24 годинні пояси по 15 градусів у кожному, а за нульову
лінію взяти Гринвичский меридіан - середину нульового пояса запропонував
канадський інженер-зв'язківець Сендфорд Флемінг (Sandforf Flemming, 1827-1915).
Усередині пояса час приймається всюди однаковим, а на границі переводять
стрілки на годину вперед або назад. Це рішення дозволяло значно спростити
розрахунок тимчасових виправлень: різниця між двома годинними поясами завжди
залишалася кратною цілій годині. При цьому відхилення від природного
сонячного часу не повинне було перевищувати 30 хвилин. В 1883 р.
ідею Флемінга прийняло правительство США, а в 1884 р. на міжнародної
конференції у Вашингтоні 26 країн підписали угоду про часові пояси й
поясний час. Було вирішено, що границі поясів не обов'язково повинні
проходити строго по меридіанах - з метою зручності вони погодяться з
державними й адміністративними границями. Тому в деяких регіонах,
які живуть за поясним часом, відхилення часу від сонячного може досягати
години й більше. У наші дні більша частина світу живе саме за поясним часом -
просто тому, що це зручно.
